Навчання Rapid Trident в Україні: відкрита загроза для РФ або черговий виток антиукраїнської істерії Кремля
Багатонаціональні навчання Rapid Trident за чисельністю малочисельніші за минулі Захід-2021, так чому вони викликають таке люте обурення у РФ?
Для початку, союзники РФ і РБ в навчаннях Захід-2021, кажучи дипломатичною мовою, не були геополітичними гігантами: Киргизія, Казахстан, Таджикистан, Монголія, Індія, Шрі-Ланка, Вірменія, Сербія.
До України в міжнародних навчаннях приєдналися більшість «Великої сімки», а також представники Швеції, Словаччини, Грузії, Йорданії, Литви, Латвії, Молдови, Угорщини, Польщі, Румунії. За роки навчань (з 2006 р.) Україна підтвердила взаємосумісність своїх підрозділів з партнерськими на тактичному та організаційному рівні, а це означає, що країна успішно приводить свою обороноздатність під стандарти НАТО. Сьогодні Україна отримує регулярну інструкторську і матеріально-технічну підтримку, а також ділиться власним бойовим досвідом протидії РФ.
РФ лякають не так самі навчання, а їхній символізм. Підтримка України більшістю світових демократій означає, що РФ програє гібридну війну. Диверсії і вбивства опозиції силами розвідки, використання агентів впливу і ПВК, дезінформація і бот-ферми, газові угоди з європейськими країнами – ці зусилля так і не змогли переважити шальки терезів на бік Росії на світовій арені. Поки РФ «ображається» на черговий пакет санкцій, Україна продовжує розвивати свій потенціал і зміцнювати зв’язки з партнерами.
Якщо 10 років тому ніхто не міг уявити, що РФ порушить норми міжнародного права і вирішиться окупувати частину суверенної держави, то тепер цю загрозу сприймають серйозно всі країни. Наївно вважати, що світ не буде готуватися оборонятися від такої загрози.
Інформаційні операції РФ мають помітний патерн – звинувачення для самовиправдання:
• Розміщення турецьких F-16 і американських систем ППО в Польщі – виправдання для посилення військової присутності в Білорусі;
• навчання НАТО в Чорному морі – привід для провокацій в окупованій акваторії;
• навчання Rapid Trident «змушують» до перекидання дивізій РФ в Крим.
Ці наративи діють переконливо тільки на «внутрішній ринок», тобто, для російської аудиторії. А військові експерти припускають, що наступну світову війну РФ може розв’язати за сценарієм Другої світової (нагадаємо, тоді німці переодяглися у форму поляків і напали на німецький прикордонний об’єкт).
Останні роки РФ вже намагалася визначити «міру нахабства», кілька разів вторгаючись в повітряний простір Туреччини в 2015, демонстративно збільшивши свою підводну присутність в Атлантичному океані поблизу східного узбережжя США, і так далі.
Поки у США та інших членів НАТО вистачає терпіння не піддаватися на провокації. Набагато складніше доводиться Україні. РФ непослідовна в своїх словах і справах, на що вказав Зеленський, процитувавши Путіна під час свого виступу на Генасамблеї ООН. РФ називає терористів на сході України ополченцями, опозиціонерами, а інсценований після окупації Криму референдум – вільним волевиявленням.
Чому ж Росія не визнала референдум в Чечні в 1991 році і вела багаторічну війну за «відновлення конституційного порядку»? Чому десятиліттями підчищає реальні відомості про трагедію в Беслані, яка трапилася через відмову влади йти на переговори?
Навчання Rapid Trident, політика колективної безпеки НАТО, нове озброєння США – це не загроза миру, а тільки привід: РФ використовує конфлікти, власні інсценування і провокації для виправдання своєї агресії. Це єдине, в чому політика Кремля незмінна.