Патріотично плановий “дебіл”
Прибуло у полку путінських «хворобливих мрійників»… «Росія вичерпала час і соціальні ресурси інерційного розвитку. Настає час Великих Рішень і Великих Проектів», – пише у своєму опусі, опублікованому на шпальтах «Парламентської газети», головний ідеолог міноборони РФ Андрій Ільницький. Радник Шойгу запропонував перейти до самодержавства і планової економіки.
«Цивілізований світ в найближчі роки звалиться «в кризове піке» і може зануритися в хаос, але Росія має шанси вистояти і стати одним з лідерів XXI століття, якщо перейде до самодержавства, посилить державний контроль над усіма сферами і поверне елементи планової економіки».
«Модель “Росія майбутнього”» – це народна імперія, заснована на принципі «самодержавства», – пише Ільницький, обумовлюючи, що мова йде не про відродження монархії, а про якесь «істинне народовладдя», де росіяни на чолі з сильним государем «самі себе тримають через сильне місцеве самоврядування».
Ідеологія Великого Проекту, на думку радника Шойгу, повинна включати «перехід на мобілізаційну економіку і часткове закриття від глобального світу, який розпадається». Держава в цій моделі «бере під свій контроль економічний, інформаційний і географічний простір країни», а також грає «вирішальну лідерську і організуючу роль».
Також, черговий путінський казкар передбачає у своєму опусі повернення до елементів планової економічної системи. Зокрема, на думку Ільницького, необхідний «єдиний господарський план країни», який буде служити «ключовим організуючим елементом відродження і перевтілення вітчизняної економіки».
Крім того, необхідна відмова від політики «мегаполісної урбанізації» – вона, мовляв, суперечить російському «культурному коду». Росія повинна являти собою «рівномірно заселену і малоповерхову країну».
Ще пропонується провести націоналізацію еліт за принципом «хто не з нами, той проти нас» з можливою конфіскацією власності.
«Залізна завіса», «Сильний государ», «тотальний контроль», «Народна Імперія»…
Складається враження, що черговий хворобливий мрійник брав ідеї для своєї творчості у романах «Третя імперія» Михайла Юр’єва, книгах Романа Злотникова, Вадима Давидова і навіть «Вибраковці» Олега Дівова. «Стан нашої армії і ВПК, високий рівень продовольчої безпеки, тисячолітній історичний досвід, а головне – освіченість, мудрість, пасіонарність і навички мобілізації, властиві російському народу, дають Росії історичний шанс», – пише Ільницький у повному відриві від реалій Росії сьогодення. Стан «армії та ВПК» Росії, з її «осіннім літакопадом» та штучними екземплярами нової військової техніки для прогонів по Червоній площі, дійсно «вражає». Рівень освіти, завдяки «оптимізації» падає з кожним випуском, а про продовольчу безпеку країни, коли тема «подорожчання борщу» присутня у публічних розмовах перших осіб країни, мабуть краще взагалі мовчати.
Закликаючи до «великих рішень», автор критикує концентрацію населення в мегаполісах, в тому числі і в Росії. Для вирішення цієї проблеми Ільницький переказує тези Сергія Кужугет Огли Шойгу про будівництво в Сибіру декількох міфічних нових великих міст з чисельністю населення до мільйона чоловік. Ці міста, на думку автора, можуть стати «науково-промисловими і економічними центрами», привабливими для співвітчизників з ближнього і далекого зарубіжжя і особливо – для молоді. Але, цілком очевидно, що міст в Сибіру досить, і вони вимирають і руйнуються, так само як і інші «нестолиці» Росії. Так навіщо потрібно будувати нові міста? Для того щоб вкрасти побільше на будівництві? Хто їх буде заселяти? Хто із співвітчизників повернеться «з ближнього і далекого зарубіжжя»? Дурні закінчилися…
Автор цього «патріотичного дороговказу» в період з 2012 по 2014 роки послідовно обіймав посади: керівника (в ранзі міністра) Головного управління внутрішньої політики та взаємодії з муніципальними утвореннями Московської області, потім – заступника голови Уряду Московської області з соціальних комунікацій (роботі з громадськістю), після чого в 2015 році став радником міністра оборони РФ. А до цього був керівником Департаменту по роботі з прихильниками партії «Єдина Росія» і громадськими об’єднаннями. Тобто, іншими словами, – професійний чиновник та піарщик режиму Путіна, що входить в число керівників «Єдиної Росії», який працює нині на Міністерство оборони. Але є невеликий казус – з тих же відкритих джерел можна дізнатися і інше: Ільницький закінчив «Московську школу політичних досліджень» (Московську школу громадянської освіти), визнану сьогодні у РФ «іноземним агентом».
Крім того, цей «патріот» працював топ-менеджером в «Відкритій Росії» Ходорковського! Що це? Вміння «перевзуватися на льоту» чи робота глибоко законспірованого в минулому «агента режиму під прикриттям»?
Хоча на якість цього чергового «утопічного опусу» кремлівської агітаційної машини розуміння суті персони Андрія Ільницького ніяким чином вплинути не зможе. Маячня – вона і є – маячня…
Автор: Юрій Федоренко.