Падіння у прірву: чому Китай не зможе врятувати економіку РФ
Катастрофа – вже на горизонті Про те, що економіка РФ тріщить по швах, не написав останнім часом лише лінивий. Але для того, аби осягнути всю глибину прірви, у яку вона вже летить, потрібні цифри, а не здогадки чи припущення.
Отже, дефіцит бюджету Російської Федерації за перше півріччя 2025 року склав 3,7 трильйона рублів, що в шість разів перевищує показник аналогічного періоду 2024 року, повідомляє The Moscow Times з посиланням на дані російського Мінфіну.
При цьому зазначається, що за підсумками другого кварталу 2025 року “діра” у бюджеті країни-агресора була на 78% більшою, ніж у першому – через зниження нафтогазових доходів. “Дефіцит держбюджету встановив антирекорд у другому кварталі”, – цитує УНІАН провідного аналітика Freedom Finance Global Наталю Мільчакову. Видання також констатує, що за шість місяців поточного року російський Мінфін витратив приблизно половину з того, що запланував на рік: 21,3 із 42,3 трильйонів рублів. А щодо доходів, то їх отримано менше половини – 17,6 трлн рублів із закладених у бюджеті 38,5 трлн рублів.
Тож за півроку дефіцит виявився таким, який Мінфін запланував за підсумками всього року (3,8 трлн руб., або 1,7% ВВП). На початку року він сподівався звести бюджет з “дірою” втричі меншою: 1,2 трлн руб., або 0,5% ВВП, але восени збирається знову правити його з урахуванням актуальних даних.
Втім ще більш вражаючою новиною є та, що у липні поточного року дефіцит держбюджету країни-агресора через зростаючі військові витрати перебільшив сукупний дефіцит, зафіксований у першому півріччі-2025.
За даними того ж The Moscow Times, за липень він збільшився на 1,2 трлн руб. Видання пише, що у липні доходи становили 2,7 трлн руб., але витрати виявилися більшими, ніж зазвичай: 3,9 трлн руб. після 3,2 трлн руб. у червні.
На думку економістів, це дуже багато. Проте Мінфін РФ запевняє, що витрачає гроші за графіком: після січневого сплеску, коли витрати були на 64% вищими, ніж роком раніше, вони сповільнилися і в наступні шість місяців були лише на 15% більше, ніж у лютому-липні 2024 року.
За законом економіки, виробництво зброї – це той актив, котрий потім не створює додаткової вартості, це просто спалювання інвестицій і грошей, пояснює ці події у коментарі РБК-Україна президент Центру глобалістики Стратегія ХХІ Михайло Гончар.
Та все ж, за даними Гончара, поки що цей маховик воєнної машини РФ продовжує працювати. “І переважною мірою тому, що продовжується фінансування цієї машини. Якраз мова йде про експорт енергоресурсів, передусім нафти, за рахунок якого Росія продовжує отримувати доходи. Це не ті доходи, які вона могла б отримувати в умовах без санкцій. Але це все рівно фінансування бюджету війни”, – зауважив експерт. Сила і слабкість Китаю Звичайно, Китай – як безпосередній вигодонабувач від ослаблення керованої ним Росії – намагається якось стабілізувати це падіння.
Зокрема, КНР отримує нафту з Росії, використовуючи іранських посередників. За словами економіста Василя Невмержицького, ще у 2019 році іранська компанія Ocean Glory Giant створила хитромудру схему, вигадавши, як замаскувати фінансування цих поставок.
Зазвичай торгівля нафтою потребує банківських гарантій чи акредитивів. Але великі банки, дотримуючись санкцій, відмовлялися обслуговувати іранські або російські вантажі. Тоді компанія пішла іншим шляхом – почала оформлювати іпотеки на самі судна у швейцарських банках.
Формально це виглядало як звичайне кредитування флоту, але насправді було фінансовою ширмою, що приховувала розрахунки за нафтові партії. Виглядало все законно: є договір іпотеки, судно, кредитор – а отже міжнародні платежі не виглядали як санкційні. У результаті танкер ставав не лише транспортом, а й “банківською заставою”, що маскувала нафтоторгівлю.
Цей механізм дозволив провести понад 130 мільйонів барелів нафти – приблизно на 9,6 млрд долл. – перш ніж Ocean Glory Giant сама потрапила під американські санкції.
Паралельно Китай активно збільшував закупівлі: коли Індія скоротила імпорт через тиск США, китайські НПЗ замовили п’ятнадцять великих партій сорту Urals. Часто така нафта надходила до невеликих незалежних заводів teapots. Вони працювали на “сірій” нафті, котра у документах фігурувала як малайзійська чи оманська, але реально походила з Росії чи Ірану. “Завдяки цим схемам Китай сьогодні отримує понад 1,3 млн барелів іранської нафти щодня і близько 2 млн барелів російської. Для Пекіна це не лише вигідно економічно, а й критично для енергетичної безпеки”, – підкреслив експерт. При цьому економіст Борис Кушнірук зазначає, що це Китай допомагає Ірану і Росії обходити санкції. І це питання не тільки економічної вигоди, хоча вона, звісно, присутня. Це значить, що Китай за часів керівництва Сі Цзіньпіна перетворюється на лідера світу автократій, який протистоїть демократичним державам, – додає він.
Проте у Заходу, а точніше у США, є чим скоригувати всі можливі зусилля Китаю. Так, політолог та соціолог Віктор Небоженко відзначив декілька цікавих, але непомітних з першого погляду моментів, що були “фоном” зустрічі президента США Дональда Трампа з кремлівським диктатором Путіним під час візиту останнього на Аляску.
На його думку, обидва очільники держав під час цієї зустрічі “прикривалися Україною, аби вирішувати інші задачі”. І не останньою з них був важливий сигнал Сполучених Штатів на адресу Китаю. “Сполучені Штати закінчили тихо, тихою сапою фундаментальний геополітичний проект – повне закриття світових транснаціональних трансатлантичних каналів: Суецький, Гібралтар, Панамський, Берингова протока. Все. Американці тепер на 30 або навіть 50 відсотків перемогли Китай, тому що якщо почнуться конфлікти, то ці канали одразу перекриваються, миттєво. І Китаю нікуди подіти свою продукцію”, – зауважив Небоженко. І демонстрація Путіну та прибулим журналістам десятків F-35, “чомусь припакованих” на Алясці, на його думку, була зроблена саме для того, щоб показати миттєві можливості американців по контролю над Беринговою протокою.
Тобто, Китай сам тепер опиняється у підвішеному стані, коли будь-який його крок вправо чи вліво може бути швидко “скоригований” блокуючими заходами Штатів. І тут вже не до економіки оскаженілого агресора, хоч би самим якось вижити.
Таким чином, справа порятунку російської економіки – у руках самих потопельників. Росіянам для цього треба просто якнайшвидше припинити війну з Україною, чому допомогли б сильніші антиросійські санкції.
Ірина Носальська