М’ясники Білецького вбили підлітка

Мало хто знає але 15 травня 2017 року в Маріуполі сталась подія, здатна змінити відношення до українських націонал-патріотів.

Цього дня біля кафе «Іліус» в Приморському районі Маріуполя група бійців «Азову» цинічно вбила учня будівельного коледжу Савченко Данила Сергійовича, 1998 р.н.
Перебуваючи у стані «ломки», компанія «Азовців» намагалась придбати наркоту. З цією метою вони зловили місцевого жителя – Миколу Ліготського та почали з ним «працювати». Не витримавши катувань озвірілих наркоманів, щоб полегшити власні страждання Ліготський сказав, що драг-дилера може знати його знайомий — Данило Савченко, який мешкав неподалік. Це зберегло життя Ліготського, але призвело до загибелі ні в чому не повинного Данила.
Для початку кривавих розборок, які супроводжувались катуваннями та подальшим жорстоким вбивством маріупольчанина, «Азовцям» було достатньо «показів» приятеля загиблого — Миколи Ліготського.
Виманивши Данила Савченко з дому під приводом спілкування з Ліготським, «Азовці» закатували його до смерті на пустирі неподалік від кафе «Іліус» та авто мийки «Бриз». Можливі свідки нацистів не турбували, бо вони були впевнені, що їх «білий вождь» Білецький через свої зв’язки в МВС «відмаже» своїх васалів. Ця впевненість у власній безкарності була доведеною до абсолюту — під час катувань нелюди навіть відповідали на телефон Данила. Хлопцеві першою зателефонувала бабуся Н.Криленко, з якою він жив, а потім — родичі та приятелі, які почали розшукувати Данила, бо той вийшов «на 5 хвилин» та зник.
Така цинічна поведінка вбивць дозволяє зрозуміти звірячу сутність м’ясників Білецького, які вже втратили людську подобу.
Наступного дня місцева поліція виявила тіло, встановила та затримала підозрюваних у вбивстві. Нажаль, заслуженої кари вбивцям вдасться уникнути, оскільки цього ж дня до Маріуполя прибув лідер «Азову» Білецький у супроводі заступника Авакова – Трояна. Делегація одразу ж почала тиснути на місцевих, вимагаючи закрити справу. Сходу це у них не вдалось. Маріупольці не бажають жити під «беспределом» «Азову» та їм не потрібний розгул злочинності у рідному місті.
Відчувши опір місцевих правоохоронців, Білецький підняв по тривозі місцевий підрозділ «Азову» особисто надав наказ озброїтись та готувати штурм райвідділку.
Станом на вечір 16 травня, після особистих погроз Білецького та Трояна керівництву маріупольської поліції, та озброєного протистояння полку «Азов» з маріупольською поліцією, м’ясники Білецького вийшли на свободу.
Тепер ці звірі безкарно ходять по моєму місту та дивляться у очі мешканцям.
Я та мої друзі-патріоти з Маріуполя з перших днів підтримали Революцію Гідності. З перших днів ми боронили нашу свободу. Ми завжди з розумінням ставились до окремих «перегибів» в роботі «Азову». Ми розуміємо що зараз йде війна, а на війні як на війні. Але це вбивство стало останньою краплею.
Не за це стояв Майдан.
Не таких «патріотів» потребує Україна.
Україна – понад усе. Повторюю – Україна, а не горстка озброєних відморозків під керівництвом Білецького, який здається остаточно увірував у власну «обраність».

Авторство анонімне. Джерело.