Порошенко. Маніпуляції на патріотизмі
Нереалізовані політичні амбіції Петра Порошенка постійно спонукають лідера в опозиції на нові звершення «в ім’я України», невпинно вдосконалюючи свої ораторські здібності для ефектного «годування» суспільства порожніми патріотичними гаслами.
Час лікує, але не всіх. Минає вже другий рік перебування Петра Олексійовича в статусі «екса», а він й досі не може забути свій «славетний» президентський шлях, який раптом, непрогнозовано, обмежився одним строком.
«Невиліковна рана» від такої зради громадськості не дає спокою 5 президенту, який у будь-який спосіб прагне повернути втрачений статус та продовжити володарювати й самозбагачуватись.
Саме тому, Порошенко марить очолити перший-ліпший масовий протест проти діючої влади та вчасно «вскочити на бульдозер» під камери «еталонів» із дотримання журналістських стандартів – телеканалів «5» і «Прямий».
Виходячи із цих міркувань, Петро Олексійович спрямував контрольовані громадські організації та рухи на проведення масових заходів першого грудня. В день, який є знаковим для Українського народу, оскільки саме в цей день, після жорсткого побиття Беркутом студентів, розпочалася Революція Гідності.
До того ж, на розігріві у традиційних порошенківських антизрадників із «Демсокири» та «Руху опору капітуляції» можуть бути «антивакцинатори» та актив Доротича із «SaveФОП», які також планують 1 грудня влаштовувати власні перформанси.
Рушійною силою у запланованому протесті може стати «найпатріотичніший» актив Петра Порошенка – організація «Брати по зброї», створення якої відбулося влітку цього року на черговому з’їзді «Європейської солідарності».
Такий моноліт декларованих патріотичних організацій команди Порошенка є надзвичайно ефективним генератором популістських гасел та яскравих емоційних картинок, якими можна оздобити будь-який марш вінтажних політиків та колишніх сановників-казнокрадів із серцями, сповненими почуттями «щирого» патріотизму. Політиків, які перед тим, як потрапити до владних кабінетів, палко обіцяли народу життя по-новому! А після приходу до влади, ігнорували проблеми тих, хто підтримував їх на мітингах і завдяки кому вони саме стали називатись владою.
Так і зараз Порошенко намагається залучити до протестів представників різних верств населення, проблеми яких, м’яко кажучи, мало цікавили Петра Олексійовича на посаді президента України.
Варто згадати перелік обіцянок, які Порошенко озвучував під час президентської кампанії у 2014 році, і яким так і не судилося втілитися у життя. Зокрема, про швидке завершення війни на Донбасі, забезпечення енергонезалежності України, реформування суддівської системи, внесення законопроєкту про референдум, перекриття офшорів тощо.
Ба більше, Петро Олексійович, ставши президентом, створював перепони для ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду (Гаазький трибунал), що дозволило б судити російських найманців за скоєння військових злочинів та вчинення тяжких порушень міжнародного гуманітарного права під час бойових дій на Сході країни. Хіба це не є колаборацією? І як це вписується в декларований план Порошенка щодо зупинення Росії, не кажучи вже про його партнерство з Медведчуком?
Очевидно, команда Петра Порошенка знову хоче повторити історію 2014 року, насичуючи громадськість зворушливими прокламаціями та нездійсненними обіцянками, сподіваючись на те, що люди знову поведуться на спритні хитрощі метра ораторського мистецтва.